Жбурляння ногами людських голів, – переможеного ворога, - видається жахливим, але таким і було „первісне регбі”. Згодом з’явилися м’ячі, які величезні натовпи людей ганяли вулицями сіл та містечок без будь-яких правил. М’яч ловили, кидали, штовхали, робили все, аби загнати на бік суперника. Зрозуміло, що такі матчі закінчувалися бійками. Тому за часів правління Едуарда ІІ, Річарда ІІ та Едуарда ІІІ вводились суворі закони проти „футболу натовпу”, як називали цю гру, оскільки вона, на думку королів, спричиняла безлад та відволікала підданих від інших занять. Поступово гра увійшла в більш-менш систематизовані рамки і почала впроваджуватися в англійських учбових закладах. Цілком можливо, що частка історії регбі належить італійцям. Оскільки ще римські легіонери використовували як розвагу і одночасно як засіб військової підготовки „гарпастум” – гру схожу на регбі, суть якої полягала в тому, що розділившись на команди, воїни намагались провести м’яч у „ворота”, споруджені з двох загнаних в землю списів. На початку н.е. про гарпастум дізналися на Британських островах. В епоху Середньовіччя у Європі було поширено багато ігор з м’ячем, які являли собою щось середнє між сучасним футболом та регбі. Потрібно було завести м’яч на територію суперника будь-яким можливим способом. Наприклад, у Флоренції і по нині проводяться матчі з „історичного футболу”. Традиція походить ще з 1530р., коли військо іспанського короля Карла V оточило місто, і місцеві жителі для підняття бойового духу вирішили провести „футбольний” матч на площі Санта Кроче. Саме на цій площі щорічно 24 липня і у наш час проходять змагання з „історичного футболу”. Не виключно, що англійці – прихильники короля Карла І, які залишили Англію, - повертаючись на батьківщину, зацікавили новою розвагою своїх співвітчизників. Зародження ж сучасного регбі датується 7 квітня 1823р. і пов’язується з м. Регбі (80 кілометрів від Лондона). Тут проводився футбольний матч між командами місцевого коледжу. В якийсь момент гравець на ім’я Вільям Уебб Елліс, намагаючись врятувати свою команду від поразки, схопив м’яч руками і побіг до чужих воріт, забивши „гол”. За порушення правил він тієї ж миті був виключений з поля гри. Тим не менше, новизна Елліса була взята на озброєння: з’явився різновид футболу, в якому дозволялась гра руками. Відтоді головний трофей, за який змагаються учасники Кубку світу, носить ім’я Елліса. Існує інший погляд на цю подію. Томас Хьюджес – автор „Шкільних днів Тома Брауна”, капітан шкільної команди – стверджує, що не Вільям Елліс, а Джем Маккі побіг з м’ячем в 1838р. А Елліс просто запропонував концепцію бігу з м’ячем в руках наприкінці 1823р. Суперечки навколо цього питання ведуться й по нині. В жовтні 1863р. на засіданні представників різноманітних шкіл та клубів у Лондоні відбулося остаточне розмежування на власне футбол та регбі-футбол. В 1871р. в Англії створюється Союз регбі, яким були започатковані перші офіційні правила гри. В 1873р. схожий Союз з’явився в Шотландії, в 1874 – в Ірландії і в Північній Ірландії, в 1881р. – в Уельсі. В 1943р. створена Міжнародна любительська федерація регбі. На олімпійській арені регбі з’являється в 1900р. з проведенням Олімпійських ігор в Парижі.

Просування гравця з м'ячем можна зупинити, схопивши його двома руками й поваливши на землю. Заборонено захоплювати гравця за шию чи однією рукою. Заборонені підніжки. При виході м'яча з гри за бічну лінію його вкидають у коридор, який формується із гравців обох команд. При грі вперед та інших дрібних порушеннях у основному виді регбі (регбі-15) призначається сутичка, в якій м'яч вкидається між двома групами із восьми гравців, і ті намагаються вибороти його, відштовхуючи групу супротивника. При серйозніших порушеннях (наприклад, офсайді) призначаються карні удари. Особливо груба гра карається вилученням на десять хвилин (жовта картка) чи з гри (червона картка). В найпорширенішому варіанті (регбі-15) гра складається із двох таймів тривалістю 40 хвилин кожен. Проте, після того, як час тайму вибіг, боротьба не припиняється, доки м'яч не вийде з гри. Залікові очки В основному виді регбі (регбі-15, регбі-юніон) за приземлення м'яча в місті супротивника дається 5 очок й право на спробу реалізації. При успішній реалізації дається ще два очки. За влучне пробиття карного удару дається 3 очки. Те ж саме стосується влучного удару з відскоку від землі (дроп-голу). В регбі-13 за приземлення м'яча в заліковому полі команда отримує 4 очки і право на спробу реалізації. За успішну реалізаюцію команда отримує ще два очки. Різновиди Найпоширенішим різновидом регбі є гра за правилами Союзу регбі (англ. Rugby Union), яку й називають регбі, або ще регбі-15 (за кількістю гравців на полі) - щоб відрізнити від інших різновидів. Грається двома командами по п'ятнадцять гравців у кожній. Гра за правилами регбійної ліги грається двома командами по 13 гравців і називається регбіліг або регбі-13. Дуже поширена гра 7 на 7, регбі-7 яка грається майже за тими ж правилами, що й регбі-15, але тільки з сімома гравцями в кожній команді. У 2009 році регбі-7 було включено в програму Олімпійських ігр. Цей різновид регбі буде дебютувати на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро у 2016 році. Тач-регбі - неконтактний варіант, у якому гравців не валять на землю, а щоб зупинити гравця, досить доторкнутися до нього двома руками.