Збірна команда Київської області була сформована з учнів двох спортивних шкіл - ДЮСШ м.Ірпінь та КОДЮСШ. Максимальний склад кожної команди, яка брала участь у змаганнях – 12 спортсменів. Тому, збірна Київської області була представлена 2 командами. До складу першої увійшли досвідчені спортсмени, а до другої були включені молоді та перспективні орієнтувальники. Після першого дня лідерство захопила збірна команда м.Києва і це не стало новиною. Адже у складі киян було 10 майстрів спорту Україні! Збірна команда Київської області впевнено виступила на середній дистанції і зайняла другу сходинку турнірної таблиці. Золоті нагороди у своїх вікових групах здобули – Трохимчук Юлія, Кобець Світлана, Анопко Микита, Поляниця Станіслав. Срібні нагороди вибороли – Ковальчук Серафім, Литвиненко Олександра, Матвеєва Ірина, Поляниця Ольга. Бронзовими призерами стали – Тимощук Марія, Матяш Вячеслав, Теремецький Тимофій. У другий день наша команда створила справжнє диво в естафетних змаганнях і спромоглася обійти збірну команду міста Києва. Авторами дива стали: Свідерський Ігор та Ковальчук Серафім, Анопко Нікіта та Мучак Олег, Поляниця Станіслав та Матяш Вячеслав, Петруняк Тетяна та Матвеєва Ірина, Кобець Світлана та Поляниця Ольга – золоті нагороди; Маглич Анастасія та Литвиненко Олександра, Тимощук Марія та Трохимчук Юлія, Татарніков Михайло та Яценко Володимир, Князев-Шевчук Артем та Теремецький Тимофій - срібні нагороди. В останній день були розіграні нагороди на дистанціях спринту. Звання чемпіонів України на спринтерських дистанціях вибороли – Трохимчук Юлія та Кобець Світлана. Срібними призерами стали –Матвеєва Ірина, Поляниця Ольга, Теремецький Тимофій, Анопко Микита. Бронзові нагороди здобули – Тимощук Марія, Поляниця Станіслав та Сєрікова Владислава. Таким чином збірна команда Київської області за 3 дні виборола 29!!! нагород чемпіонату України ( 11 золотих, 12 срібних та 6 бронзових нагород). Вітаємо спортсменів, тренерів і керівництво ДЮСШ з чудовим виступом на чемпіонаті України і бажаємо перемог на життєвих та спортивних теренах.

Недитяча боротьба розгорнулась не лише в дорослих, а в дитячих вікових групах. Складна гірська місцевість, велика кількість перешкод вимагали від усіх без виключення спортсменів мобілізації технічного, тактичного та фізичного потенціалу. І представники Приірпіння впорались з усім на відмінно. В перший день (30 березня) були розіграні нагороди на над коротких дистанціях. Динамічні дистанції, що проходили міськими кварталами Трускавця дозволили багатьом з наших спортсменів продемонструвати прекрасні результати. Звання чемпіонів України вибороли Тимощук Марія (Ж-20) та Звягін Микита (Ч-18). Срібними призерами стали Машков Ілля (Ч-14) та Ворчило Олена (Ж-20). Бронзові нагороди здобули Трохимчук Юлія (Ж-16) та Федорова Олена (Ж-21Є). Другий день (31 березня) змагань проходів високо в горах. Спортсмени виборювали нагороди на подовжених дистанціях. Виснажливі в технічному та й досить довгі ( в групах еліти понад 12 км) по довжині дистанції стали складним випробуванням для спортсменів. Не дивлячись на складність Одразу троє вихованців ДЮСШ м.Ірпінь здобули золоті нагороди. Звягін Микита (Ч-18), Машков Ілля (Ч-14) та Тимощук Марія (Ж-20) не залишили жодних шансів суперникам і перемогли. Срібну нагороду виборов Войтанік Денис (Ч-18), а бронзові нагороди у Трохимчук Юлії (Ж-16), та Ворчило Олени (Ж-20). Третій день (1 квітня) виявив переможців та призерів змагань на ультра-середніх дистанціях. Машков Ілля (Ч-14) та Звягін Микита (Ч-18) були найсильнішими в Україні на цих дистанціях. Тимощук Марія (Ж-20) та Войтанік Денис (Ч-18) відзначились сібними нагородами, а Сєрікова Владислава (Ж-14), Трохимчук Юлія (Ж-16) та Ворчило Олена (Ж-20) вибороли бронзові нагороди. Четвертий день змагань (2 квітня) дозволив виявити володарів нагород на скорочених дистанціях. Тимощук Марія (Ж-20), Федорова Олена (Ж21Є) та Звягін Микита (Ч-18) не залишили ніяких шансів іншим спортсменам і піднялись на першу сходинку п’єдесталу. Отже, за 4 дні змагань учні Ірпінської ДЮСШ 10 вибороли золотих, 7 срібних та 6 бронзових нагород. Такий потужний виступ дозволив святкувати учням відділення Ірпінської ДЮСШ цілком заслужену перемогу у командному заліку. Тож вітаємо спортсменів та їх батьків, тренерів, адміністрацію ДЮСШ та керівництво міста з перемогою!

Ірпінський регіон представляли 42!!!! учні відділення спортивного орієнтування Ірпінської ДЮСШ. Не зважаючи на досить сильну конкуренцію з боку спортсменів, які представляли відділення з лижних гонок ДЮСШ міста Києва та Київської області наші орієнтувальними виступили більш ніж вдало. Срібну нагороду серед дівчат до 12 років здобула Петруняк Тетяна. Серед хлопців та дівчат до 12-14 років срібні нагороди вибороли Матвеєва Ірина і Машков Ілля, а бронзову Грабовський Дмитро. Серед дівчат і хлопців 15-18 років наші спортсмени здобули 2 золоті (Трохимчук Юлія і Войтанік Денис), 2 срібні (Якуба Тетяна і Мучак Олег) та 1 бронзову (Князєв-Шевчук Артем). Серед дорослих чоловіків (19-45 років) срібну нагороду виборов Матяш В’ячеслав. І саму престижну нагороду по групі MASTER для нашої команди на 10 кілометровій дистанції здобула Тимощук Марія. Отже, разом : 3 золоті, 6 срібних і 2 бронзові нагороди!!!. Але навіть не це вразило. Багато хто з батьків приїхали підтримати своїх дітей на змагання. І це не дивно, адже для 16 учнів 2005-2008р.н це були не лише перші змагання на лижах, а й взагалі перші змагання у житті. Найбільш приємним фактом стало те, що двоє батьків (Марцинів Андрій та Теремецький Павло) не лише підтримали власних дітей, а й також взяли участь у лижних перегонах на дистанції 5 км у віковій групі чоловіки 19-45 років. Тож, не лише погані приклади бувають заразливими))))Дуже приємно ,що наші діти залучають батьків до спорту. Цей старт один з останніх у підготовці до Чемпіонату України з орієнтування на лижах, який відбудеться у м.Кролевець (Сумська область) наступного тижня. А вже завтра, наші орієнтувальники виборюватимуть нагороди на міських змаганнях з орієнтування на лижах «Полярна зірка».

Не так вже й часто у нашому житті зустрічаються дивовижні диваки (бо просто диваків чимало). Серед них Леонід Володимирович Денбновецький. Старший викладач Київського політехнічного інституту, заслужений тренер України, він у свої 72 роки ще тренує на півставки ірпінсько-коцюбинських хлопчиків-регбістів. Чотири рази на тиждень приїжджає з Києва на власній автівці (бо ж треба ще привезти м'ячі й інший інвентар!), отже, напалює бензину на більші гроші, ніж отримує зарплатні. Результат? Другий сезон наші хлопці стали чемпіонами України з регбі! Тренер Леонід Денбновецький є зіркою у спорті, це під його керівництвом регбійна команда КПІ регулярно виборювала чемпіонати, він очолював Національну збірну. Та якось на піку своєї кар'єри він ухвалив доленосне рішення: тренуватиме тільки юних і молодь. Через плавання і легку атлетику – в регбі З чого все починалося? У дитинстві Леонід займався плаванням. Та на початку дев'ятого класу (15 років) його запросили пробігти за школу кілька дистанцій. Сто метрів він подужав за 13,2 секунди. Після того товариші затягли його в секцію легкої атлетикою. Через рік він пробіг стометрівку за 11, 0. То вже був пристойний результат, Денбновецький почав виступати за збірну юніорів України. До речі, як корінний киянин він навчався на Печерську в школі №77 (нині це знаменитий Кловський ліцей). Його класна керівниця Галина Євдокимівна Глущенко згодом стала директором школи, кавалером ордена Леніна, Героєм Соціалістичної праці, заслуженим учителем СРСР, померла два роки тому в дуже поважному віці, до останнього дня була почесним директором школи, щодня бувала в навчальному закладі, неймовірно багато для нього робила. Така постать, безумовно, відбивалася на вихованцях. Після школи Леонід Денбновецький вступає до Київського політехнічного інституту. Два одногрупники грали в регбі, вони й заманили Льоню спробувати. Гра настільки захопила, що Денбновецький залишився в регбі на все життя. Грав у команді "Динамо" Київ (зараз про те, що була така регбійний команда, мало хто знає), виступали на стадіоні "Динамо", на матчі приходило до 20 тис. глядачів (1965-66 рр.)! Особливий ажіотаж викликали матчі збірної Києва та МАІ (Московський авіаційний інститут). Тренер-переможець По закінченню КПІ Денбновецький п'ять років працював інженером в Інституті кібернетики академії наук України. Але регбі остаточно "забрало" його до себе. Спочатку він тренував дублюючий склад динамівської команди. А в 1970 році його запросили тренувати команду Київського політеху. До речі, КПІ був родоначальником регбі в Україні, воно з'явилося у нас в 1962 році. Через два роки команда стала другим призером чемпіонату України. У 1973-му році вибила "Динамо" з чемпіонату СРСР і потрапила в першу лігу. У рік дебюту посіла друге місце, програвши московському "Локомотиву". Звідтоді команда КПІ багато років виступала в першій і вищій лігах чемпіонату СРСР. У 1979 році грала в фіналі кубка СРСР. Тільки тоді 22 вихованці Денбновецького стали майстрами спорту! (А загалом їх майже 90). У 1975-77 роках Денбновецький тренував юнаків. Команда 17-18 річних у 1976 році стала чемпіоном України і другою в СРСР. Наступного року виграла чемпіонат України і стала третьою в чемпіонаті СРСР. Це при тому, що в Москві вже тоді були дитячо-юнацькі школи, де тренували регбістів, починаючи з десяти років. А Денбновецький набирав сімнадцятирічних першокурсників КПІ, і вони через рік влітку вже грали в чемпіонаті СРСР. Доводилося працювати дуже інтенсивно, студентів треба було закохати в регбі, щоб вони відчули красу гри і віддавалися тренуванням. З юнацької команди Денбновецького хлопці потрапляли у дорослу команду і відразу "вибивали" звідти гравців, тобто ставали гравцями стартового складу. Отримавши мінімум 16 класних гравців, доросла команда багато років не знала горя. Та ось Денбновецького запрошують тренувати львівський "Сокіл", команду заводу імені Леніна (найбільше закрите підприємство в Львівській області). Команда посідала десяте місце в першій лізі. За три сезони (1978-80 рр.) Леонід Володимирович вивів її у вищу лігу чемпіонату СРСР. Та, зрештою, потрібно було вирішувати: або переїжджати до Львова або повертатися до Києва. Леонід Володимирович вибрав друге, бо в Києві була сім'я, двоє дітей. З листопада 1980 р. він знову тренує команду КПІ. У 1988-му вона стає чемпіоном України. З 1991 по 1997 рік знову таки виборює абсолютне чемпіонство України. Два з половиною роки Дендбновецький є тренером національної збірної України. І ось саме тоді він робить категоричний вибір - працювати лише з молодняком: набирає в команду студентів КПІ, яка грає в першій лізі чемпіонату України, тричі стає чемпіоном. Чи виникає нині у Леоніда Володимировича бажання лежати на теплому дивані з газетою перед телевізором? "Категорично ні, – каже він. – Я отримую задоволення від роботи. Нагадаю, що після закінчення КПІ я п'ять років відпрацював інженером і тільки після цього перейшов на тренерську роботу. Добре, що дружина мене підтримала, я тоді багато втратив у заробітній платі, зате взявся за улюблену справою. У 2007 році на сорокаріччя випуску моєї групи в КПІ зібралися випускники, зокрема доктора і кандидати наук, доценти, і майже кожен бідкався: як важко стало жити, жебрацькі зарплати і таке інше. Я їм сказав, що на противагу все життя займаюся улюбленою справою". Сімейний підряд До речі, дружина пана Леоніда – Римма Лазарівна знає всю кухню регбі, вона і менеджер, і організатор, і перемовниця, до того ж з комп'ютером на "ти". Та найголовніше вона є лікарем для регбістів, має здібності костоправа і масажиста, вправляє спини, м'язи і суглоби. Може знайти спільну мову з будь-якою людиною, незалежно від віку і статі. Леонід Володимирович намагається, щоб дружина з ним їздила на змагання, "бо нам багато років і коли ми розлучаємося, то нам від того недобре". "Римма 25 років відпрацювала техніком міжміського зв'язку, а потім стала працювати в клубі регбі "Політехнік", який я створив. Вона допомагала у встановленні міжнародних контактів, вела переписку українською мовою, наприклад, з діаспорою в Чикаго, куди ми потім з командою літали. Мій син Микола грав у регбі, почав тренуватися в десять років. Був капітаном юніорської збірної України, брав участь у чемпіонаті світу. Майстер спорту, грав у національній збірній України з регбі". То ж яка команда улюблена? Він і далі тренує студентів в КПІ. Та у березні 2014 року почав працювати з дітьми в Коцюбинському. Тренувалися два сезони в маленькому шкільному залі (у великому набиралася вправності секція з міні-футболу). Потім переїхали з тренуваннями в Ірпінь – до спортзалу школи №17, але знову таки приміщення невелике плюс холодне взимку, бувало по 6-8 градусів тепла. Але хлопці вже настільки прикипіли до регбі, що практично не пропускали занять. І заслужили право тренуватися влітку на чудовому полі в ДЮСШ, взимку – у великому спортзалі школи № 12. Леонід Володимирович надає великого значення контактам з батьками. На батьківських зборах розповідав про те, що це за гра, як буде тренувати, чого вимагатиме від дітей. Акцентує на успішному навчанні вихованців. В його групі немає двієчників. З хлопцями спілкується доволі жорстко, по-чоловічому, без найменшого сюсюкання. "Моє завдання виховати справжніх чоловіків, регбі спонукає до самостійності і взаємовиручки, виховує спочуття ліктя, вміння терпіти біль. Мої колишні гравці на все життя зберігають дружбу, збираються, із задоволенням грають за ветеранську команду. І багато було випадків, коли вони один одному допомагають, коли щось трапляється". Маючи чемпіонську команду в Ірпені, тренер і надалі готує хлопців тільки до ролі переможців. Які випробування чекають в майбутньому? "Ми переходимо в іншу вікову категорію, – каже тренер. – Що це означає? Ми починали грати на полі 8 на 8 гравців. Потім грали 10 на 10. З цього сезону гратимемо на 13 на 13. Зі збільшенням розміру поля збільшується обсяг бігової і силової роботи. Вводяться більш складні правила. Потрібно вдосконалювати техніку, тактику, ігрове мислення, необхідно цілковито перебудовуватися. З командою я третій сезон, зараз повністю міняю методику підготовки. Мені дуже хочеться, щоб мої хлопці полюбили регбі на все життя. Багато з моїх теперішніх вихованців дивляться всі міжнародні ігри (зараз Інтернет дозволяє це робити), вони мені розповідають, що бачили цікавого, більше того, пропонують над якимись елементами працювати. А я їх підштовхую до цього, щоб вони спостерігали, думали, щоб не проґавили якийсь цікавий момент або нюанс. Учитель, виховай учня, щоб було у кого вчитися. Вважаю, що для тренера бути вихователем дуже важливо, не можна односторонньо підходити. Крім вимоги бути фізично сильними, швидкими і спритними, потрібно ще напрацьовувати силу волі, характер. У мене зараз тренуються вже навіть не онуки мої спортивні, а правнуки, наприклад, в збірній юніорів з моїм сином грав його ровесник, тепер його син тренується у мене". Дивлячись на стиль тренування тренера Леоніда Володимировича Денбновецького, на результати роботи, я піймав себе на думці, що батьки можуть бути не тільки спокійні за своїх синів, а й щасливі, що є людина, яка вигартовує в їхніх дітях мужні характери. * * * У цьому сезоні його любі юні ірпінці зіграли 50 ігор, жодної не програли, була одна нічия (судді «допомогли» не виграти). Грали, зокрема, у відбірковому турнірі за потрапляння до фіналу чемпіонату України, в який могло вийти вісім команд. У Київській зоні боролися шість команд: чотири київські, з Ірпеня та Сміли. Ірпінці виграли п'ять ігор, співвідношення очок 400 на 5. Уявляєте?! І знову слово видатному тренеру Леоніду Денбновецькому: «Запрошую всіх охочих спортивних хлопців 2002-2003 року народження спробувати свої сили в чудовій грі – регбі і взяти участь в іграх команди-чемпіона України». Володимир КОСКІН

В перший день змагання проходили у лісовому масиві «Голосіївський ліс», де були розіграні комплекти нагород на середній дистанції з масстарту. І приємно відзначити, що одразу дві вихованки ДЮСШ Ірпінь– Тимощук Марія (Майстер спорту України), Матяш В’ячеслав (Кандидат у майстри спорту України) та Трохимчук Юлія (Кандидат у майстри спорту України) у дуже складній боротьбі здобули золоті нагороди змагань. Срібну нагороду виборов юний Ковальчук Серафим (3 юнацький розряд). Бронзові нагороди у Москаленко Дар’ї (Майстер спорту України) та Ворчило Олени (Кандидат у майстри спорту України). У другий день змагань на карті «Теремки» спортсмени розіграли комплекти нагород у 2-х етапній спринтерській естафеті. Переможцями змагань стали Тиощук Марія та Якуба Тетяна. Срібними призерами Трохимчук Юлія і Кобець Юлія (Ж-18), Мучак Олег і Князєв Артем (Ч-16). Бронзові нагороди здобули мікстові естафетні команди: Онащук Дар’я і Анопко Нікіта (МІХ 18), та Матвеєва Ірина і Теремецький Тимофій (МІХ 14). В останній, третій день на карті «Новосілки» були розіграні комплекти нагород на середніх дистанціях. Переможцями змагань у своїх вікових групах стали – Тимощук Марія, Трохимчук Юлія та Ковальчук Серафим. Друге місце і відповідно срібна нагород у Теремецького Тимофія. Підводячи підсумки, окремо потрібно відзначити виступ Мучака Олега, який вперше виконав норматив Кандидата у майстри спорту України і зовсім юного та талановитого Ковальчука Серафима, який виступаючи у наймолодшій віковій групі Ч-10 здобув срібну та золоту нагороди цих змагань Тож, вітаємо наших талановитих спортсменів-орієнтувальників та бажаємо їм успіхів у майбутньому.

Участь у турнірі приймали і спортсмени нашої ,Ірпінської ДЮСШ - Казіміров Владислав та Фазілов Акобір .Для наших дзюдоїстів це була хороша перевірка перед Чемпіонатом України .І вони поборолися дуже достойно як для такого рівня змагань .В результаті дуже напружених поєдинків Казіміров Владислав посів 3 місце а Фазілов Акобір став сьомим. 13-14 жовня в м. Кременчук відбувся Всеукраїнський турнір з дзюдо на призи Українського козацтва серед юнаків та дівчат 2002-03 р.н. та 2004 -05р.н. Вперше цей турнір транслювали в прямому ефірі, тож батьки та друзі мали змогу спостерігати за змаганнями .300 учасників виборювали чемпіонські та призові місця.Не залишились без нагород і наші дзюдоїсти. В напруженій боротьбі дійшов до фінау Ющенко Іван але у фіналі програв в результаті 2 місце !.Дуже складно складалась боротьба у Казімірова Івана .Потрапивши на кременчуцького борця і провівши весь поєдинок в атаках Іван мав перевагу а судді віддали перевагу "господарю" турніра. У втішних поєдинках Казіміров Іван дійшов до 5 місця .Вітаємо Івана та бажаємо подальших успіхів!Не так сталось, як бажалось у боротьбі Казімірова Владислава .Після ужгордського турніру мабуть не хватило емоцій щоб перемогти у півфінальній сутичці свого конурента по ваговій категорії.В результаті 3 місце. Але спорт є спорт. Вітаємо хлопців із здобутими нагородами та бажаємо натхнено працювати та показати в майбутньому кращих результатів!.

Команда Київськихобластіскладалася з вихованців Ірпінської ДЮСШ 70% та КОДЮСШ-30%. Програма змагань включала дві спринтерські дистанції на різних типах місцевості, змагання на середній дистанції масстарт та естафету 2 чоловіка+2 жінки. Спортсмени Київщини вибороли 19 золотих, 5 срібних та 4 бронзових медалей, та у командному заліку посіли 1 місце. Наші чемпіони та призери: Трохимчук Юлія,Звгін Микита,Якуба Тетяна,Тимощук Марія,Гичко Віталій,Войтанік Денис,Сєрікова Владислава,Матяш Вячеслав, Матвєєва Ірина,Трохимчук Юлія..Пишаємось вами!